Головна

О, школо рідна, оберіг дитинства,
Даєш поради на усе життя.
В тобі живуть і доброта, і радість,
І неспокійна вчительська душа.



 Наша школа сьогодні
 
  
 Історія нашої школи містить в собі багато цікавого...

   Після 1860 року в селі Литвинець було створено церковно-приходську школу. Термін навчання в ній був 3 роки. Навчання починалося після релігійного свята Покрови з 14 жовтня і закінчувалося на Паску.

    В школі працював один учитель, який навчав читати, писати і рахувати та розв'язувати нескладні задачі. Спеціальної підготовки він не мав. У школі необхідним і обов'язковим предметом був закон Божий, викладачем якого був місцевий священник. Школа містилася в одній кімнаті в будинку сільської управи. Інвентар класу складався з класної дошки, шести-восьми парт, грубо зроблених з нефарбованих дошок, а на стіні перед класом висів портрет царя. Кожна група нараховувала 10-15 дітей. Але переважна маса дітей не навчалася. З кожних 10-ти дітей школу відвідували 3-4. Дівчат у школу ходило дуже мало. У школі широко застосовувалися тілесні покарання, особливо, биття лінійкою по руках, стояння в кутку класу на гречці. Після закінчення церковно-приходської школи поодинокі діти, переважно сільської знаті, продовжували навчання у Тростянецькій двохкласній земській школі.

    Та прийшли нові часи. У 1920 році, після довгої перерви, у селі знову почала працювати школа. Її перевели у світле хороше приміщення поміщицького будинку, де вона й існувала до початку війни 1941 року. Школа стала 4-класною. Кожен клас займався в окремій кімнаті і мав свого вчителя. Так як кадрів було мало, то до роботи в школі, крім присланого вчителя Добровольського, були залученя більш освічені жителі села: Басистий О.Ф., Небесний М.С., Синьоокий М.М. та інші. З часом їх замінили вчителі зі спеціальною освітою. Школу стали відвідувати більшість дітей шкільного віку.

    Країна не могла миритися з неписьменністю людей, і тому з 1929 року вводиться загальне початкове навчання.  У Литвинці теж створюється школа ліквідації неписьменності (лікнеп). До навчання залучається все населення. 

    У 1933-35 роках для роботи школи було побудовано (з куркульських хат) ще двоє невеличких приміщень. З 1934 року в селі вже працювало сім класів. Директором школи довгий час був Мушкало Остап Корнійович, заступником - Кузьменко Олександр Степанович.

    Війна 1941 року перервала мирне життя села. Під час окупації у селі школа не працювала. При наближенні фронту німці розібрали для укріплення всі громадські приміщення: клуб, корівники, комору, в тому числі і школу. Школа відновила свою роботу лише після визволення села у 1944 році. У куркульській хаті після війни навчалися 4 класи, а решта - 5-7 класи - ходили навчатися в село Ковалі. 

    В 1950-1951 роках було побудовано приміщення школи на 3 класи, де діти навчалися у дві зміни. Навчання тривало 7 років. Директором школи працював Гутник Петро Панькович, пізніше - Бойко Єфрем Павлович.

"Гладкомазівська" школа у 1950-1956 р.р.

    У 1958 році було побудовано ще одне приміщення школи на 8 класних кімнат. 


             
Приміщення школи 1956-1070 р.р.

    У 60-х роках директором школи став Кузьменко Олександр Степанович, який працював на даній посаді по 1977 рік. У 1968 році у школі навчалося 175 учнів, з якими працювало 15 учителів. 

    В 1970 році побудовано нове приміщення двохповерхової школи на 320 місць.

3 листопада 1970 року розпочато навчання у приміщенні нової школи
 
    У 1971 році в школі навчалося 196 учнів.  

    Два роки, з 1977 по 1979 рік, директором працював Бакум Федір Тимофійович.

    З 1979 року і по даний час директором школи працює Басиста Любов Олександрівна.

Нове приміщення школи