Моє рідне село
І хлібом, і цвітом, і прадідом-дідом
Пахне рідне село, моє рідне село...
Село моє, маленька Батьківщина.
Литвинець рідний, прадіди - ліси.
Живе у ньому вся моя родина
Серед цієї дивної краси.
Люблю тебе у будні і у свята,
Коли цвітуть сади чи в злоті ліс,
Свої всі сили хочу я віддати
Тобі, мого дитинства оберіг.
Твої проблеми - то й мої турботи,
Росте добробут твій - радію я.
І щастя й горе ділимо з тобою,
Литвинець рідний, моя батьківська земля.
З історії села
Gерша документальна згадка про село Литвинець відноситься до 1622 року.
В інвентарі Канівського староства (1622) Литвинець зазначене як село з одним посполитим і одним підсусідком. Литвинчани сплачували до казни 6 флоринів і 20 грошей.
Згідно з "Ординацією Війська Запорозького" у 1638 році до керівного складу Канівського полку (одного із шести козацьких територіальних формувань, які виникли після 1625 року) входили отаман литвинецький Матвій Гуд та сотник литвинецький Яків Костенко.
У середині ХVІІ століття село за генеологічними даними локалізувалося у сотні Стародуба.
За реєстром 1649 року Литвинецька (Стародубова) сотня мала 333 козаки (сотник Іван Стародуб в 1653-1654, 1657-1658 р.р. - полковник Канівського полку) і була найбільшою сотнею Канівського полку. Сотня у складі полку брала участь у всіх головних походах та битвах Національно-визвольної війни 1648-1654 р.р.
Литвинецькими жителями в середині ХVІІ століття були: Левко Григорович Думенко, Федір Кушнір, Іван Лавриненко, Сава та Яким Пилипенки, Михайло Сорока, Іван Супруненко, Каленик Тарасенко, Іван та Наталія Чаплі (Чапленки).
7 жовтня 2022 року - Литвинцю - 400 років - першої згадки про с. Литвинець в історичних документах (1622 год - Люстрация Киевского воеводства).
Зустічали гостей із Драбівецького НВК Золотоніського району Черкаської області:
вчителя історії Баранника В.В. та його вихованців, які активно досліджують і вивчають історію нашого села.
Зараз вони збирають матеріали, щоб написати книгу про Святопокровську церкву в селі Литвинець.
9 вересня 2018 року - святкування дня села.
У садках вишневих заховався,
Між ярів і пагорбів зелених,
Мій Литвинець гордо розіслався
У вінку акації та кленів.
Село моє, для мене ти єдине,
Криниця чиста з саду вигляда,
Хатина біла, сонях біля тину -
Така моя ти батьківська земля.
Скільки світлих доріг ти відкрило мені,
До високих зірок в небеса занесло.
У мені твоя сила, у мені твоя кров
Найдорожче з усіх, моє рідне село.
30 вересня 2017 року - святкування дня села.
Рідне село... Столиця мого дитинства...
Тут пахнуть росами світанки, тут мелодійно видзвонюють джерела, зустрічаючи день, тут надзвичайне повітря, якого більше немає ніде.
Моє рідне село - щира батьківська хата,
Де знайомий до болю кожен кущик в саду,
Де зростають зі мною дерева крислаті...
Я до них із поклоном щоранку іду.
Почесними гостями свята були (зліва направо):
Москалець Микола Васильович - консультант голови міста Канева,
Шелест Дмитро Євгенійович - голова Канівської райдержадміністрації,
Голуб Владислав - депутат Верховної Ради України,
Тертичний Василь Іванович - депутат районної ради, приватний підприємець,
Погрібна Ганна Миколаївна - голова села,
Басиста Любов Олександрівна - директор школи.
Хай пісня лунає від краю до краю,
З Днем села всіх сердечно вітаєм.
Живіть щасливо, живіть багато,
Хай лихо минає всі ваші хати.
4 березня 2011 року з нагоди 88-річчя Канівського району був проведений літературний конкурс"Легенди мого села",
у якому взяли участь учні школи. Перемогу здобув учень 8 класу Литвиненко Євгеній
(вчитель-наставник: Северин Тетяна Олексіївна),
за що нагороджений почесною грамотою Канівської РДА.
Легенда Поруб Легенда Лілія Легенда Річка Веселинка
Легенда Вишнівська криниця Легенда Село Литвинець
Легенда про кохання